кривлятися

КРИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок.

Робити гримаси, неприродно вигинатися, звиватися.

На розмальованих стінах кав'ярні кривлялись різнобарвні арлекіни, нудьгували білі П'єро (В. Домонтович);

Соломко враз перестав кривлятися, грізно глянув на своїх хлопців і очима показав на домкрат (М. Чабанівський);

Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (О. Гончар);

Чужинці підтягнули їх [бранців] поближче до вогню, стали роздивлятися, про щось перегукуючись та кривляючись (А. Дімаров);

// перен. Неприродно, манірно триматися; маніритися.

– Перестань кривлятися, Фред, – спинила його дівчина. – Ти прекрасно знаєш, що тут справа не у взаєминах і не в забороні (В. Владко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me