криж
КРИЖ, а, ч., заст.
1. Хрест.
Ой виступила Матір Божая, На крижеві стала (П. Чубинський);
Серце моє обгоріло і всохло. І стала я, мов сова на руїнах, мов одинока пташина на крижі (П. Загребельний);
Попереду Головний волхв, а за ним ще одинадцять людей, вбраних у волхвiв, несуть хоругви, бунчуки i криж (В. Рубан);
// у знач. присл. кри́жем. У формі, що нагадує такий предмет.
Крижем розкинувши руки, печеніг завалився біля багаття (Ю. Логвин).
2. Хрестоподібна ручка (звичайно меча).
Князь Дмитер перед царем став, На криж свої руки складав (з легенди);
Зняв [Добриня] з голови шолом, поклав руку на криж меча (С. Скляренко).
3. Те саме, що кри́жень.
Ось перед очима заяскріло біле черево здоровенного крижа. Криж плив, щосили гребучи ніжками (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- криж — Криж: — хрест [21;42;III,IV] Словник з творів Івана Франка
- криж — криж іменник чоловічого роду хрест; хрестоподібна ручка — звичайно меча) рідко Орфографічний словник української мови
- криж — ЗСТ. хрест; АНАТ. крижова кістка; мн. КРИЖІ, поперек. Словник синонімів Караванського
- криж — -а, ч., заст. 1》 Хрест. Лежати крижем — лежати, падати лицем до землі, розкинувши руки. 2》 Хрестоподібне руків'я (звичайно меча). Великий тлумачний словник сучасної мови
- криж — Хрест, хрестик, хрестичок Словник чужослів Павло Штепа
- криж — А, ч., заст. 1. Хрест. 2. Хрестоподібна ручка (звичайно меча). Прогірклим медом пахне сіножать, зелені шкла горять в зеленій хижі, де мертві сплять, навіки впавши крижем, здобувши приостанню благодать. (П-1:76). Словник поетичної мови Василя Стуса
- криж — Хрест Словник застарілих та маловживаних слів
- криж — ХРЕСТ (предмет у вигляді фігури з двох планок, брусків, смужок і т. ін., з'єднаних хрестоподібно), ХРЕСТОВИ́НА, ХРЕСТОВИ́ННЯ заст., ОХРЕ́СТЯ, КРИЖ заст. Скрізь, на вікнах і вітринах, хрести з паперу без кінця (В. Сосюра); Економські прикажчики.. Словник синонімів української мови
- криж — Криж, -жа́, -же́ві; крижі́, -жі́в (хрест) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- криж — КРИЖ, а, ч., заст. 1. Хрест. Ой виступила матір божая. На крижеві сіпала. (Чуб., І, 1872, 161). ◊ Лежа́ти (лягти́, па́дати, впа́сти і т. ін.) кри́жем — лежати, надати лицем до землі, розкинувши руки. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем (Шевч. Словник української мови в 11 томах