криж

ХРЕСТ (предмет у вигляді фігури з двох планок, брусків, смужок і т. ін., з'єднаних хрестоподібно), ХРЕСТОВИ́НА, ХРЕСТОВИ́ННЯ заст., ОХРЕ́СТЯ, КРИЖ заст. Скрізь, на вікнах і вітринах, хрести з паперу без кінця (В. Сосюра); Економські прикажчики.. лискучими окоренками нагайок-трійчаток тарабанили в набряклі хрестовини невеличких селянських вікон (М. Стельмах); Впали стіни. Валяється долі Хрестовиння іржавих ґрат (Ліна Костенко); Це страшно, як людину розпинають, .. А ще страшніше, як знімають ката З охрестя справедливої ганьби (Д. Павличко); Добриня зняв з голови шолом, поклав руку на криж меча (С. Скляренко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. криж — Криж: — хрест [21;42;III,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. криж — криж іменник чоловічого роду хрест; хрестоподібна ручка — звичайно меча) рідко Орфографічний словник української мови
  3. криж — ЗСТ. хрест; АНАТ. крижова кістка; мн. КРИЖІ, поперек. Словник синонімів Караванського
  4. криж — -а, ч., заст. 1》 Хрест. Лежати крижем — лежати, падати лицем до землі, розкинувши руки. 2》 Хрестоподібне руків'я (звичайно меча). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. криж — Хрест, хрестик, хрестичок Словник чужослів Павло Штепа
  6. криж — А, ч., заст. 1. Хрест. 2. Хрестоподібна ручка (звичайно меча). Прогірклим медом пахне сіножать, зелені шкла горять в зеленій хижі, де мертві сплять, навіки впавши крижем, здобувши приостанню благодать. (П-1:76). Словник поетичної мови Василя Стуса
  7. криж — КРИЖ, а, ч., заст. 1. Хрест. Ой виступила Матір Божая, На крижеві стала (П. Чубинський); Серце моє обгоріло і всохло. І стала я, мов сова на руїнах, мов одинока пташина на крижі (П. Словник української мови у 20 томах
  8. криж — Хрест Словник застарілих та маловживаних слів
  9. криж — Криж, -жа́, -же́ві; крижі́, -жі́в (хрест) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. криж — КРИЖ, а, ч., заст. 1. Хрест. Ой виступила матір божая. На крижеві сіпала. (Чуб., І, 1872, 161). ◊ Лежа́ти (лягти́, па́дати, впа́сти і т. ін.) кри́жем — лежати, надати лицем до землі, розкинувши руки. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем (Шевч. Словник української мови в 11 томах