крикливець

КРИКЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч.

Те саме, що крику́н 1.

Вродливий скоморох у парчі, вуличний крикливець,.. захвалює чужинецьку невидальщину й себе (К. Гриневичева);

Згинуть крикливці безчеснії – Боян рідної землі мусить воскреснути, щоб співами своїми провіщати відродження (І. Пільгук);

Були від Адама і Єви – так і звалися: Адаменки, Євенки. Одні були бажані, другі жадані – то й звалися: Бажан, Жадан. Не вміли стишувати своїх голосів.., отож і звано їх шумейками, крикливцями, говорунами (П. Загребельний).