1. Словник української мови у 20 томах

крикливиця

КРИКЛИ́ВИЦЯ, і, ж.

Нервовохвора жінка, що страждає від крикливиць (у 2 знач.); істеричка.

Зараз Тетяна на батька ні з того ні з сього напускається. А там ще й на крикливицю обернеться... (Ю. Шовкопляс);

Крикливиця враз замовкла, знітилася (Я. Качура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крикливиця — крикли́виця іменник жіночого роду, істота істеричка Орфографічний словник української мови
  2. крикливиця — див. дурний Словник синонімів Вусика
  3. крикливиця — -і, ж. Нервовохвора жінка, що страждає від крикливиць (у 2 знач.); істеричка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. крикливиця — ІСТЕРИ́ЧКА (жінка, хвора на істерію), КРИКЛИ́ВИЦЯ розм. — Неля у нас істеричка. Вона не зовсім психічно здорова (Ірина Вільде); Крикливиця враз замовкла (Я. Качура) Словник синонімів української мови
  5. крикливиця — КРИКЛИ́ВИЦЯ, і, ж. Нервовохвора жінка, що страждає від крикливиць (у 2 знач.); істеричка. Зараз Тетяна на батька ні з того ні з сього напускається. А там ще й на крикливицю обернеться… (Шовк., Людина.., 1962, 111); Крикливиця враз замовкла, знітилася (Кач., II, 1958, 136). Словник української мови в 11 томах
  6. крикливиця — Крикливиця, -ці ж. 1) Кликуша. Була оце, але вмерла жінка крикливиця. Кіев. г. Як воно на вашу думку: чи то од Бом оті крикливиці, чи воно з дання, чи з нечистою силою накладають? 2) мн. крикливиці. Словник української мови Грінченка