1. Словник української мови у 20 томах

крикнява

КРИ́КНЯВА, и, ж., розм.

Крик багатьох людей; шум, галас, гамір.

На подвір'ї піднявся галас, шум, крикнява (І. Нечуй-Левицький);

Крикнява тим часом стихала... (М. Коцюбинський);

Сивоок .. відвів побратима трохи вбік, далі від крикняви й штовханини (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крикнява — кри́княва іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. крикнява — див. звучання Словник синонімів Вусика
  3. крикнява — ГА́ЛАС (безладне звучання багатьох голосів), ГАМ, ГА́МІР, КРИК, БУ́ЧА, ГУК, ГУЛ, РЕ́ПЕТ розм., ГВАЛТ розм., КРИ́КНЯВА розм., ЗИК розм., ОГРО́М діал., ЗА́КОЛОТ розм., ГАРМИ́ДЕР розм., БАЗА́Р розм., Я́РМАРОК розм., РЕ́ЙВАХ розм., КАГА́Л розм. Словник синонімів української мови
  4. крикнява — КРИ́КНЯВА, и, ж., розм. Крик багатьох людей; шум, галас, гамір. Крикнява тим часом стихала… (Коцюб., І, 1955, 236); Те птаство, що літає й ховається у вітті, лишає по собі безліч пісень, і висвистування, і цвірінькання, і крикняву (Загреб., Шепіт, 1966, 220). Словник української мови в 11 томах
  5. крикнява — Кри́княва, -ви ж. Крикъ многихъ голосовъ. Там така крикнява, свиснява. Харьк. Левч. 62. Словник української мови Грінченка