1. Словник української мови у 20 томах

крилатий

КРИЛА́ТИЙ, а, е.

Який має крила (у 1–5 знач.).

Наче моторошний сон, врізалась йому в серце назавше ота перша його дитяча зустріч із степовим крилатим розбійником [орлом] (О. Гончар);

Хваліте, гори й дикий бір, Всі кедри й ліс, і сад плодючий, Скот усілякий й дикий звір, І птах крилатий, й гад повзучий! (В. Багірова);

Коло порога висів якийсь крилатий купідон (І. Нечуй-Левицький);

Чому це крилатий янгол узявся ловити те ягня? Хіба ж Авраам, хоч і безкрилий, не зміг би його впіймати сам? (І. Багряний);

На ній [іконі] одинокий вершник вів свою вічну війну з крилатим змієм (Д. Білий);

Надвечір вони [тіні] лягли вже у ввесь свій зріст; лягли по долинах без краю довгі чорні тополі, тонкі крилаті вітряки (М. Коцюбинський);

Пливли синіми морями легкі крилаті каравели до нових, незвіданих земель (Є. Доломан);

// перен. Який надихає, підносить.

Весна їм шле гадки крилаті На всяку втіху навісну... (М. Старицький);

Навзаводи з березневим вітром летять бадьорі, призовні звуки крилатої “Марсельєзи” (Б. Антоненко-Давидович);

Підстави щодо таких крилатих сподівань і справді існували (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крилатий — крила́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. крилатий — Криластий, окрилений; (вислів) поширений, жм. ходячий; П. надихущий. Словник синонімів Караванського
  3. крилатий — [криелатией] м. (на) -тому /-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. крилатий — -а, -е. 1》 Який має крила (у 1, 3, 4 знач.). || перен. Який надихає, підносить. Крилаті ідеї. Крилата фраза — влучна словосполука, влучний вислів літературного походження, що стисло та образно передають думку й стали загальновживаними. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. крилатий — Крила́тий і крила́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. крилатий — КРИЛА́ТИЙ, а, е. Який має крила (у 1, 3, 4 знач.). Коло порога висів якийсь крилатий купідон (Н.-Лев., III, 1956, 39); Наче моторошний сон, врізалась йому в серце назавше ота перша його дитяча зустріч із степовим крилатим розбійником [орлом] (Гончар... Словник української мови в 11 томах
  7. крилатий — Крила́тий, -а, -е Крылатый. Його хотять крилаті вовкулаки ззісти. Чуб. І. 13. ...вітре мій єдиний, легкий, крилатий. Шевч. 643. Кого ж він по світах шукає? Орлицю сміливу, крилатшу над орла. К. Словник української мови Грінченка