1. Словник української мови у 20 томах

критикан

КРИТИКА́Н, а, ч., зневажл.

Той, хто схильний до дріб'язкової, в'їдливої, упередженої критики (у 1 знач.).

Знайдеться критикан – в газету напише (І. Рябокляч);

Я навiть тiшив себе, що дотепер моя особа i моя творчiсть не привернули увагу критикана (Р. Федорів);

Коли Бобров прямо сказав про це журналістам, не назвавши лише розмірів самої винагороди, критикани заткнулися (А. Кокотюха);

Змовкніть, заздрі критикани! Цій красі немає меж (М. Лукаш і В. Мисик, пер. з тв. Р. Бернса).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. критикан — критика́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. критикан — -а, ч., розм. Людина, схильна до дріб'язкової, уїдливої, упередженої критики. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. критикан — КРИ́ТИК (людина, що аналізує, розглядає різні життєві явища, дає комусь, чомусь оцінку, виявляє вади, хиби); КРИТИКА́Н розм. (людина, схильна до дріб'язкової, упередженої критики); ГОЛО́БЕЛЬНИК розм. (той, хто надто грубо критикує когось, щось). Словник синонімів української мови
  4. критикан — КРИТИКА́Н, а, ч., розм. Людина, схильна до дріб’язкової, уїдливої, упередженої критики. Знайдеться критикан — в газету напише (Ряб., Жайворонки, 1957, 109). Словник української мови в 11 томах