кришталь

КРИШТА́ЛЬ, ю, ч.

1. Дуже прозоре скло високого ґатунку, якому властиві гра барв і мелодійний дзенькіт.

Служниці одчинили високі двері з дорогого кришталю (І. Нечуй-Левицький);

Ходи лиш до мене до замку, З кришталю мій замок ясний (Леся Українка);

* Образно. Ця натура нічого не може затаїти від мене, це кришталь – дзвінкий і прозорий (М. Коцюбинський);

Не перетре піском своїм пустеля Моєї мови голубий кришталь (Д. Павличко);

* У порівн. Сміється й Зіна, і зеленкуваті очі її, як дивний кришталь, блискають при поворотах усякими кольорами (В. Винниченко);

Кришталем заіскрилася роса по зеленій траві... (Панас Мирний);

Як одспіває хурделицями зима, як віддзвонить вона ожеледцем – тоненькою і блискучою, мов кришталь, кригою на кущах та деревах, і сонечко вгріє землю та води, збирається Данило Коряк до лісу, до своєї сторожки (Григір Тютюнник).

2. збірн. Вироби (переважно посуд) з такого скла, а також з гірського кришталю.

З альтанки в саду бряжчав кришталь і срібло. Чувся гомін (А. Головко);

На столах грав усіма барвами веселки кришталь (П. Панч);

Вона [люстра] і її кришталь ледь-ледь погойдуються (М. Стельмах);

У квартирі в них немає дорогих меблів, килимів, кришталю абощо (В. Нестайко).

3. нар.-поет. Пестливе звертання до коханої, дорогої людини.

Ой, вийди, вийди, серденько Галю, Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (П. Чубинський);

– Моя матінко, мій дорогий кришталю! (Ганна Барвінок);

[Домаха:] Василечку, дорогий кришталю! До чого ж ти себе допустив? (М. Кропивницький).

Чи́стий, як сльоза́ (скло, кришта́ль і т. ін.) див. чи́стий.

△ (1) Боге́мський кришта́ль – кришталь (скло) особливого ґатунку, посуд, художні вироби із такого кришталю.

– Майоре, ти звернув увагу, які келихи в наших королев? Справжній богемський кришталь! (П. Загребельний);

Увагу відвідувачів виставки може привернути також дорогий посуд, серед якого богемський кришталь XIX століття (з газ.);

(2) Гірськи́й кришта́ль, геол. – прозорий безбарвний різновид кварцу, що використовують в радіотехніці, оптиці та ювелірній справі.

У скляній шафі не було жодного посуду, крім трьох важких фужерів зі справжнього гірського кришталю з дивним дрібним візерунком (І. Роздобудько);

Здавалося, що на них, мов на уламках гірського кришталю, раптом з'являються багатокутні грані і таємничі надщерблення, які так само загадково зникають, варто лише сонцю посвітити з іншого боку (Н. Сняданко);

Маруся сиділа на шкіряному дивані і стискала в руках намисто з гірського кришталю (Люко Дашвар).