кровина
КРОВИ́НА, и, ж.
1. поет. Те саме, що кров 1.
Нас мучить з прокиду жага... Але не княжої кровини (П. Грабовський);
Вижидає [ворон] крові-їжі: Де б хатину, де б дитину, Де б кровини на хвилину (А. Малишко);
* Образно. – Я погодився. Бо хочу, аби твердіше пізнали, що я таке. Щоб щільніше відчули – я в кожній вашій кровині, в кожній жилці (Валерій Шевчук).
2. розм. Те саме, що крови́нка 2.
Я – твій поет, і син, і кметь, Твоя кровина нелукава, Тож дай вернутися – прийти З вогню – з вогнем, з біди – з бідою, Зі смерті – з вічно молодою Жагою правди й доброти! (Д. Павличко);
Звідси, з найдальшої далини, чи докричатись до тебе, моє серце, рідна кровино, чи впізнаєш по голосу? (Є. Пашковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кровина — -и, ж. 1》 поет., рідко. Те саме, що кров 1). 2》 розм. Те саме, що кровинка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кровина — КРОВИ́НА, и, ж., 1. поет., рідко. Те саме, що кров 1. Нас мучить з прокиду жага… Але не княжої провини (Граб., І, 1959, 249); Вижидає [ворон] крові-їжі: Де б хатину, де б дитину. Де б провини на хвилину (Мал., Запов. джерело, 1959, 180). 2. розм. Словник української мови в 11 томах