кровинка

КРОВИ́НКА, и, ж., розм.

1. Крапелька крові.

Я чую, як серце .. б'ється, Як кожда кровинка тремтить (І. Франко);

Білою хмарою, сонячним променем і переливом іволги стікав тут час, і добрий спокій входив у кожну кровинку чоловіка (М. Стельмах);

І тут збагнув [Турбай], що він – мужик .. Кожною кровинкою, всіма фібрами душі (М. Руденко);

Вояцька душа – вона в кожній кровинці людській, у кожній жилочці (О. Бердник).

2. у сполуч. з присв. займ., перен., пестл. Про рідну дитину.

– Це ж народиться дитина .. От і доглядай свою кровинку (М. Стельмах);

Сидір Гордійович мовчав. Невже його дочка, його кровинка, жива? (М. Малиновська);

Ніби передчував ясновельможний, що рано розлучиться з кровинкою своєю, тому й написав цю книгу (Г. Пагутяк).

◇ (1) Ані́ (без, ні, й) [жо́дної] крови́нки (крови́ночки), зі сл. нема́, не було́ і т. ін. – що-небудь дуже бліде (перев. про обличчя, губи і т. ін.).

В губах не було ані кровинки, і вони тремтіли (І. Франко);

Голівка спущена додолу, у лиці ні кровиночки, замість уст лиш чорна смужечка якась (Г. Хоткевич);

Минулої ночі якось дивно ти снилася мені: уся в білому, обличчя дивно біле, без жодної кровинки, і біля уст дві глибокі хворобливі зморшки (Л. Смілянський);

Двір наповнився дітьми з блідими лицями, в яких не було й кровинки (С. Чорнобривець);

Петро стояв серед покою блідий і випитий, здавалося, не лишилось у ньому ні кровинки (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

кровинка

Значення в інших словниках