крововтрата

КРОВОВТРА́ТА, и, ж., вет., мед.

Утрата крові внаслідок ушкодження судин, тканин, органів; обсяг втраченої організмом крові.

Хворій людині, знесиленій від великої крововтрати, може навіть на якийсь час полегшати, їй раптом починає здаватись, ніби хвороба вичерпала саму себе і ось уже кінець їй, за яким почнеться одужання... (Б. Антоненко-Давидович);

Кетамін показаний в екстреній хірургії і на етапах евакуації. Зокрема у хворих із травматичним шоком та крововтратою, коли необхідне швидке введення наркозу (А. Кокотюха);

Крововтрата супроводжується комплексом взаємопов'язаних порушень функцій організму (з наук. літ.);

Щоб зменшити крововтрату, на пошкоджене місце накладають пов'язку з тампоном, змоченим розчином адреналіну (з навч. літ.).