кромка
КРО́МКА, и, ж.
1. Крайня частина чого-небудь; крайка (у 1 знач.).
Ідуть [Віктор і Петро] повз саму кромку сухого берега (А. Головко);
Кораблі .. ідуть вздовж кромки льоду (О. Довженко);
Кільком потопаючим пощастило схопитися руками за кромку криги (В. Малик);
Якесь таке безперервне намацування стежок, вузлів, поворотів, торкання ринв, порогів, трамвайних східців, тротуарної кромки (Ю. Андрухович).
2. техн. Те саме, що кра́йка 2.
Щоб отримати потрібну товщину заготовок, використовується рейсмусовий верстат, який після створення базової площини та кромки здійснює фрезування протилежних площин і кромок (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кромка — кро́мка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- кромка — (дошки) ребро, (тканини) крайка, окрайка, пруг, пружка, пружок, торок, (хліба) окрушка, окрушина, барда, бардочка, див. кусочок Словник чужослів Павло Штепа
- кромка — кромка скибка, окраєць (ст): Товстому добродієві, що постановив схуднути, лікар приписує дієту: “Кромка хліба з маргариною, маленький телячий котлет або курячу ніжку, білий сир і два яблука”. – “Перед їдженням чи по їдженні?” (Лис Микита 19628) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кромка — КРО́МКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що кра́йка 1. Кораблі.. ідуть вздовж кромки льоду (Довж., Зач. Десна, 1957, 412). Словник української мови в 11 томах
- кромка — Кро́мка, -ки ж. — хліба = окраєць хліба. Вх. Уг. 247. Словник української мови Грінченка