кромка

КРО́МКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що кра́йка 1.

Кораблі.. ідуть вздовж кромки льоду (Довж., Зач. Десна, 1957, 412).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кромка — кро́мка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. кромка — (дошки) ребро, (тканини) крайка, окрайка, пруг, пружка, пружок, торок, (хліба) окрушка, окрушина, барда, бардочка, див. кусочок Словник чужослів Павло Штепа
  3. кромка — КРО́МКА, и, ж. 1. Крайня частина чого-небудь; крайка (у 1 знач.). Ідуть [Віктор і Петро] повз саму кромку сухого берега (А. Головко); Кораблі .. ідуть вздовж кромки льоду (О. Довженко); Кільком потопаючим пощастило схопитися руками за кромку криги (В. Словник української мови у 20 томах
  4. кромка — кромка скибка, окраєць (ст): Товстому добродієві, що постановив схуднути, лікар приписує дієту: “Кромка хліба з маргариною, маленький телячий котлет або курячу ніжку, білий сир і два яблука”. – “Перед їдженням чи по їдженні?” (Лис Микита 19628) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. кромка — Кро́мка, -ки ж. — хліба = окраєць хліба. Вх. Уг. 247. Словник української мови Грінченка