кронпринц
КРОНПРИ́НЦ, а, ч.
У монархічних країнах – титул наступника престолу (у 1 знач.).
Перша армія мала стримати ворога, щоб не перейшов ріки Ельби, друга мала вдарити на ліве крило австрійців, третя, під проводом кронпринца, мала виконати головну атаку (І. Крип'якевич);
Виявилося, що старша сестра Горана, принцеса Еріка, свого часу була дружиною кронпринца Тянь-Го (О. Авраменко, В. Авраменко);
Єдиний син і нащадок Франца Йосифа кронпринц Рудольф відвідав Галичину 1887 року (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кронпринц — кронпри́нц іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кронпринц — -а, ч., іст. Наступник престолу в Німеччині та Австро-Угорщині (до 1918 р.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кронпринц — кронпри́нц (нім. Kronprinz) титул спадкоємця престолу в Німеччині і Австро-Угорщині за часів монархічного правління (до 1918 р.) Словник іншомовних слів Мельничука
- кронпринц — КРОНПРИ́НЦ, а, ч., іст. Наступник престолу в Німеччині та Австро-Угорщині (до 1918 р.). Словник української мови в 11 томах