кронпринц

Значення в інших словниках

1. кронпринц — кронпри́нц іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. кронпринц — КРОНПРИ́НЦ, а, ч. У монархічних країнах – титул наступника престолу (у 1 знач.). Перша армія мала стримати ворога, щоб не перейшов ріки Ельби, друга мала вдарити на ліве крило австрійців, третя, під проводом кронпринца, мала виконати головну атаку (І. Словник української мови у 20 томах
3. кронпринц — кронпри́нц (нім. Kronprinz) титул спадкоємця престолу в Німеччині і Австро-Угорщині за часів монархічного правління (до 1918 р.) Словник іншомовних слів Мельничука
4. кронпринц — КРОНПРИ́НЦ, а, ч., іст. Наступник престолу в Німеччині та Австро-Угорщині (до 1918 р.). Словник української мови в 11 томах