кропив'яний

КРОПИ́В'ЯНИЙ, а, е.

Прикм. до кропива́.

Примчали [хлопці] до кущів і почали нещадно рубати зелені стебла кропиви .. Кілька разів рубнув [Василь] – так і повалилися голови кропив'яні (О. Копиленко);

Тiльки тепер у тiнi, де пахло кропив'яним духом, я помiтив, що вiн дуже стомлений (Р. Федорів);

І поки голчасто-зубчасте кропив'яне листя проходило по волоссю, я його не відчував. Та коли воно торкалося шиї, мене всього пересмикувало – наче хто лив мені на шию окріп (В. Нестайко);

// Стос. до кропиви.

А ліс ніби навмисне завертав їхні стежки, розсипав гриби .. у папоротниках, на галявках, обіч кропив'яної стежки (М. Малиновська);

Любив зашитися в кропив'яну шалину й награвати самому собі на скрипочці або ж, заплющивши очі, мріяти про те, що вичитав з книг, а також щиро та віддано молитися Богу (Ю. Мушкетик);

Малі й веселі, вони гайсали по землі, забивались у глухі забіччя, вишуковували яри й темні ями, чагарі й кропив'яні нетрі (Валерій Шевчук);

// Вигот. із волокна глухої кропиви.

Похапцем витирав [Байбал] шапкою чоло, стягував з себе кропив'яний налигач, котрим був підперезаний (М. Сиротюк);

// Пошитий з такої тканини.

Через дорогу од колодязя пройшла з повними відрами боса, у кропив'яній, з мішків, спідниці дівчина і хлюпнула коло воріт водою... (Г. Косинка);

Сидіння було із свіжовкошеного пирію і застелене ряднинкою із великого кропив'яного лантуха (Т. Осьмачка);

Затріпотіли в повітрі .. кропив'яні вітрила (С. Скляренко);

// Який містить жалку, пекучу речовину.

Усе тіло гідри, особливо її щупальця, вкрите великою кількістю кропив'яних клітин (з навч. літ.).