кросна
КРО́СНА, сен, мн. (одн. кро́сно, а, с.).
1. Ручний ткацький верстат.
Господарям – поле орати, А господиням – на кроснах ткати (І. Нечуй-Левицький);
Любила [Мір'єм] свої кросна, з-під яких снувались довгі рушники з чудними візерунками (М. Коцюбинський);
З відчинених дверей крізь бурмотіння човників та кросен Афра вчула голос єпископа (Н. Королева);
Туточки кросна стояли, Параска молодша була – лляні скатерті ткала (В. Дрозд);
Ми ходили по людях і чинили дереводільну роботу – кому кросна, кому скриню, кому стіл чи лавицю (М. Дочинець);
Із-під лілейної руки Із кросен сходили шовки (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).
2. Спеціальна рама, на яку натягують тканину для вишивання; п'яльці.
Щоб тонка тканина не рвалася і не деформовувалася в кроснах, їх слід обмотати стрічкою (з навч. літ.);
Вишиваючи стрічками або бісером, можна використовувати кросна, оскільки вони підтримують тканину натягнутою (із журн.).
3. Рама в деяких знаряддях.
Кросна в жорнах розхиталися – треба їх тугіше задовбати (Л. Смілянський);
Як хвиля спирту у чані, Синіє днина морозна. Стоїть лісовоз біля чайної – З колодами залізні кросна (Д. Павличко).
4. діал. Полотно, тканина.
Ой хоч я невеличка, та ще й недоросла. Поставила і виткала шовковії кросна (Ганна Барвінок);
* Образно. Високий південь звівся наді мною, Під мною кросна тче Десна (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- Кросна — Кро́сна іменник жіночого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- кросна — -сен, мн. (одн. кросно, -а, с.). 1》 Ручний ткацький верстат. 2》 Спеціальна рама, на яку натягують тканину для вишивання; п'яльці. 3》 Рама в деяких примітивних знаряддях. 4》 діал. Полотно, тканина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кросна — Сен, мн., діал. Полотно, груба тканина. Над степом снують вітри палахкотіючих ватрищ сиві кросна, як коси скорбної матері. (П-2:209). Словник поетичної мови Василя Стуса
- кросна — Ткацький верстат Словник застарілих та маловживаних слів
- кросна — КРО́СНА, сен, мн. (одн. кро́сно, а, с.). 1. Ручний ткацький верстат. Господарям — поле орати, А господиням — на кроснах ткати (Н.-Лев., II, 1956, 462); Староміський стояв коло стола, позираючи на позасновувані кросна (Фр. Словник української мови в 11 томах