кросна

КРО́СНА, сен, мн. (одн. кро́сно, а, с.).

1. Ручний ткацький верстат.

Господарям – поле орати, А господиням – на кроснах ткати (І. Нечуй-Левицький);

Любила [Мір'єм] свої кросна, з-під яких снувались довгі рушники з чудними візерунками (М. Коцюбинський);

З відчинених дверей крізь бурмотіння човників та кросен Афра вчула голос єпископа (Н. Королева);

Туточки кросна стояли, Параска молодша була – лляні скатерті ткала (В. Дрозд);

Ми ходили по людях і чинили дереводільну роботу – кому кросна, кому скриню, кому стіл чи лавицю (М. Дочинець);

Із-під лілейної руки Із кросен сходили шовки (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).

2. Спеціальна рама, на яку натягують тканину для вишивання; п'яльці.

Щоб тонка тканина не рвалася і не деформовувалася в кроснах, їх слід обмотати стрічкою (з навч. літ.);

Вишиваючи стрічками або бісером, можна використовувати кросна, оскільки вони підтримують тканину натягнутою (із журн.).

3. Рама в деяких знаряддях.

Кросна в жорнах розхиталися – треба їх тугіше задовбати (Л. Смілянський);

Як хвиля спирту у чані, Синіє днина морозна. Стоїть лісовоз біля чайної – З колодами залізні кросна (Д. Павличко).

4. діал. Полотно, тканина.

Ой хоч я невеличка, та ще й недоросла. Поставила і виткала шовковії кросна (Ганна Барвінок);

* Образно. Високий південь звівся наді мною, Під мною кросна тче Десна (М. Стельмах).