кросна
КРО́СНА, сен, мн. (одн. кро́сно, а, с.).
1. Ручний ткацький верстат.
Господарям — поле орати, А господиням — на кроснах ткати (Н.-Лев., II, 1956, 462);
Староміський стояв коло стола, позираючи на позасновувані кросна (Фр., III, 1950, 67);
Любила [Мір’єм] свої кросна, з-під яких снувались довгі рушники з чудними візерунками (Коцюб., II, 1955, 143);
За горами Карпатами, Де річка Уж тече, Над кроснами нап’ятими Гуцулка килим тче (Воронько, Три покоління, 1950, 38).
2. Спеціальна рама, на яку натягують тканину для вишивання; п’яльці.
3. Рама в деяких примітивних знаряддях.
Кросна в жорнах розхиталися — треба їх тугіше задовбати (Сміл., Сад, 1952, 250).
4. діал. Полотно, тканина.
Ой хоч я невеличка, та ще й недоросла. Поставила і виткала шовковії кросна (Барв., Опов.., 1902, 422);
*Образно. Високий південь звівся наді мною, Під мною кросна тче Десна (Стельмах, Жито.., 1954, 13).
Значення в інших словниках
- Кросна — Кро́сна іменник жіночого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- кросна — -сен, мн. (одн. кросно, -а, с.). 1》 Ручний ткацький верстат. 2》 Спеціальна рама, на яку натягують тканину для вишивання; п'яльці. 3》 Рама в деяких примітивних знаряддях. 4》 діал. Полотно, тканина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кросна — Сен, мн., діал. Полотно, груба тканина. Над степом снують вітри палахкотіючих ватрищ сиві кросна, як коси скорбної матері. (П-2:209). Словник поетичної мови Василя Стуса
- кросна — КРО́СНА, сен, мн. (одн. кро́сно, а, с.). 1. Ручний ткацький верстат. Господарям – поле орати, А господиням – на кроснах ткати (І. Нечуй-Левицький); Любила [Мір'єм] свої кросна, з-під яких снувались довгі рушники з чудними візерунками (М. Словник української мови у 20 томах
- кросна — Ткацький верстат Словник застарілих та маловживаних слів