кроткий

КРО́ТКИЙ, а, е, заст.

Добрий, сердечний, лагідний.

Господь послав Тебе нам, кроткого пророка (Т. Шевченко);

Ти вже чудо сотворила Між чудес велике: Несподівано зробила Кротким серце дике (П. Куліш);

Тут же вбили Володимира Давидовича, князя чернігівського, доброго і кроткого (В. Чемерис);

// Який виражає доброту, лагідність, сумирність (про зовнішність).

Ваші риси – милі, кроткі – Довіку в пам'ять залягли! (П. Грабовський);

Иноді [іноді] вона неначе зневажливо й гордо приплющує очі й підводить голову. Але в той же час легенько всім лицем, навіть кротким чолом своїм, червоніє (В. Винниченко);

На хвилину перед очима зачервонів пурпуровий плащ, змучене, кротке, Божеське обличчя. Зв'язані руки, терновий, закривавленій вінок (Н. Королева).