1. Словник української мови у 20 томах

кроєний

КРО́ЄНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до кро́їти.

Він мав на собі дуже елегантний темно-сірий, прекрасно кроєний з прекрасного матеріялу [матеріалу] одяг з білим, як перший сніг, комірцем і розкішною, шовковою, темно-бронзовою краваткою (У. Самчук);

* Образно. За твої.. Вередливо кроєні вуста – Скільки переграло в мене крові! (Л. Первомайський).

(1) Не до ладу́ кро́єний (розм. кра́яний), та мі́цно зши́тий хто – про незграбну, але фізично міцну, сильну людину.

Підходить такий собі чоловік – не старий, не молодий, не великий, не малий. Не так уже до ладу краяний, та міцно зшитий (С. Журахович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кроєний — кро́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. кроєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до кроїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кроєний — КРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кро́їти. *Образно. За твої.. Вередливо кроєні вуста — Скільки переграло в мене крові! (Перв., І, 1958, 167). Не до ла́ду кро́єний (кра́яний), та мі́цно зши́тий див. зши́тий. Словник української мови в 11 томах