1. Словник української мови в 11 томах

кроєний

КРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кро́їти.

*Образно. За твої.. Вередливо кроєні вуста — Скільки переграло в мене крові! (Перв., І, 1958, 167).

Не до ла́ду кро́єний (кра́яний), та мі́цно зши́тий див. зши́тий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кроєний — кро́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. кроєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до кроїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кроєний — КРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до кро́їти. Він мав на собі дуже елегантний темно-сірий, прекрасно кроєний з прекрасного матеріялу [матеріалу] одяг з білим, як перший сніг, комірцем і розкішною, шовковою, темно-бронзовою краваткою (У. Самчук); * Образно. Словник української мови у 20 томах