кроїти

КРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., що і без прям. дод.

Різати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття і т. ін.

Стара скрині з комори викочує та оксамити .. кроїть та приміряє на панночку (Марко Вовчок);

Мачуха таки дуже скинулась на аристократку й не вчила ні її, ні своєї Мані ні кроїти, ні пекти, ні варить (І. Нечуй-Левицький);

Варя слухняно стала кроїти матерію (О. Донченко);

Леночка спала, Костева дружина щось кроїла, а я сидів і мучився (І. Багмут);

Кроїв і шив [німий], як підказувала йому фантазія (А. Дімаров);

// Вирізувати за міркою деталі одягу, взуття тощо; викроювати.

Сорок років випало [дядькові] тачати Халявки та кроїть переди (А. Малишко);

Кроїв, вимугикував, і кожух вийшов хоч і не дуже тямистий, проте одягти можна (Григорій Тютюнник);

Побачила Олександру Панасівну, яка кроїла із шкіри заготовки для чобіт (Валерій Шевчук);

* Образно. – Я знаю, якi ви великi. Ви iнодi вже з мертвої плотi кроїте чоловiка i знову вiддаєте йому життя (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me