1. Словник української мови у 20 томах

круглуватий

КРУГЛУВА́ТИЙ, а, е.

Трохи заокруглений, наближений до круглої (у 1 знач.) форми.

Дно скрізь видно; воно закидане круглуватим камінням (І. Нечуй-Левицький);

Дмитро Холод помітив на круглуватому Логвиновому обличчі легке хвилювання (Г. Епік);

На позір він був сорока років, зросту середнього, обличчям смаглявий і блідий, очі його виблискували, ніс мав круглуватий, волосся, пригадується, чорне і невелику борідку клином (В. Чемерис);

Пан Микола жвавий, круглуватий, трохи молодший за пана Володимира, але вочевидь з гарячим, неспокійним характером, озвався одразу ж бурхливо (Ю. Покальчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. круглуватий — круглува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. круглуватий — див. круглий Словник синонімів Вусика
  3. круглуватий — -а, -е. Трохи заокруглений; круглястий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. круглуватий — КРУГЛЯ́СТИЙ (який має трохи круглу форму), КРУГЛУВА́ТИЙ, КРУГЛЯ́ВИЙ, ОКРУ́ГЛИЙ, ЗАКРУ́ГЛЕНИЙ, ЗАОКРУ́ГЛЕНИЙ (який став таким внаслідок певної дії). Обличчя у Мишуні було круглясте, як у немовляти (Ю. Словник синонімів української мови
  5. круглуватий — Круглува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. круглуватий — КРУГЛУВА́ТИЙ, а, е. Трохи заокруглений; круглястий. Дно скрізь видно; воно закидане круглуватим камінням (Н.-Лев., II, 1956, 416); Дмитро Холод помітив на круглуватому Логвиновому обличчі легке хвилювання (Епік, Тв., 1958, 30). Словник української мови в 11 томах