1. Словник української мови у 20 томах

круговий

КРУГОВИ́Й, а́, е́.

Який відбувається, здійснюється, розташовується, переміщується і т. ін. по кругу, по колу.

Двері я замкну. Цезар обійде покій круговим хідником (Н. Королева);

Екрани кругового огляду замерехтіли, відкрилися в безодню зоряного безміру (О. Бердник);

На медалі був зображений бородатий, носатий чоловік .. Перед ним стояв озброєний чоловік у супроводі слуг і подавав йому коштовну посудину з круговим написом: “Володарі, що збирають данину з народів, приносять данину своєму слузі” (П. Загребельний);

– Ми думаємо, що найкраще навчатися за круговою системою. Сьогоднi викладає уроки один, завтра другий, пiслязавтра третiй (В. Нестайко);

Вадим не ображається, тільки коньяк у келиху збовтує непотрібно часто – коротким, дещо нервовим круговим рухом (О. Забужко);

// у знач. ім. кругова́, во́ї, ж., заст. Чарка, з якої по черзі п'ють усі, хто сидить за столом, у крузі.

– Правильно каже Юхим .. Сидиш у кругу, так кругову й пий! А хитрувати нічого (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. круговий — кругови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. круговий — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється по кругу, по колу. Кругова оборона. Кругова порука — а) взаємна відповідальність у певному середовищі, групі тощо; б) взаємне приховування, взаємний порятунок. 2》 у знач. ім. кругова, -вої, ж., заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. круговий — Коловий, навколий Словник чужослів Павло Штепа
  4. круговий — кругова́ пору́ка. 1. Взаємна відповідальність у певному соціальному середовищі, колективі, групі людей за кого-, що-небудь. Селяни були зв’язані круговою порукою, тобто відповідали один за одного своїм майном за сплату податків (З підручника). Фразеологічний словник української мови
  5. круговий — КРУГОВИ́Й, а́, е́. 1. Який відбувається, здійснюється по круту, по колу. Круговий рух; На одному возі Іскров.. встановив кулемета, щоб з нього вільно можна було вести круговий обстріл (Бойч. Словник української мови в 11 томах
  6. круговий — Круговий, -а, -е 1) Круговой. Вода, коли в неї кинеш камінь, росходиться круговими хвилями. Ком. II. 2) Названіе вѣтра. Иноді так, що вітер круговий подме. Словник української мови Грінченка