кружіння

КРУЖІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. кружи́ти і кружи́тися.

Скінчилась довга, як безвість, дорога в тряских поштових каретах, стомлююче висиджування на станціях, кружіння перед очима сумних краєвидів (Б. Левін);

Нікого так я не люблю, як вітра вітровіння .. Він замахнеться раз – рев! свист! кружіння! (П. Тичина);

Натомлена смертно нестямним кружінням танечним, Млосно фракіянка спить (М. Зеров);

В щілину собачого ящика вривались уривки свисту, наче незримі смоки нагнітали туди морок. І в ньому густішали стук чотирьох сердець, давління атмосфер і нечутне кружіння вуглевих порошин (І. Микитенко);

* Образно. В п'янливому, сповільненому смерку Кружіння серця. О солодка млость! Пурпурні снігурі, як змахи фейєрверку, Пронизують сріблисту високость (М. Бажан).