1. Словник української мови у 20 томах

крупник

КРУПНИ́К, у́, ч.

Густа юшка з крупів (у 1 знач.).

Крупник кулішеві брат (Номис);

Очі їй зайшли сльозою, а руки затремтіли, що аж ледве крупнику з рук не випустила, несучи до стола (Леся Українка);

Цілу Пилипівку піст. Хліб із цибулею та олієм [олією]. Картоплю з огірком та пісний крупник. Цілий тиждень не обідає Матвій гарячого (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крупник — крупни́к іменник чоловічого роду юшка Орфографічний словник української мови
  2. крупник — -у, ч. Густа юшка з крупів (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крупник — кру́пник (кру́пняк) кул. зупа із крупи (ср, ст): На карті, яку їм подали, були позамазувані всі страви, крім крупника і сіканців. Оксана покрутила носом. Сіканці в ресторані! (Марська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. крупник — КРУПНИ́К, у, ч. Густа юшка з крупів (у 1 знач.). Крупник кулішеві брат (Номис, 1864, № 12323); Очі їй зайшли сльозою, а руки затремтіли, що аж ледве крупнику з рук не випустила, несучи до стола (Л. Укр., III, 1952, 553); Підсміюючись, він.. Словник української мови в 11 томах
  5. крупник — Крупник, -ку м. Кашица жидкая изъ крупы. Чуб. VII. 439. Крупник кулішеві брат. Ном. № 12322. Словник української мови Грінченка