крупний

КРУ́ПНИЙ, а, е.

1. Який складається з великих крупин, частинок і т. ін.; протилежне дрібний (у 3 знач.).

Вони йшли поруч, сіра крупна галька рипіла під ногами (В. Владко);

Володя поволі брів вузьким темним проходом, спотикаючись на шпалах і на крупному щебені (В. Малик);

Сторожі озброєні берданами – старенькими рушницями, що заряджаються прямо із дула порохом і крупною сіллю (А. Дімаров);

Він позамикав шухляди і вийшов, лишивши Отаві списані виразним, крупним почерком аркуші з чорними орлами вгорі (П. Загребельний);

Крупне, добре підготовлене насіння забезпечує дружні сходи (з газ.);

// Огрядний, гладкий (перев. про частини тіла).

Вона аж повернулась всею крупною, гарно одягненою постаттю до мене (В. Винниченко);

У нього було крупне, з правильними рисами, сказати б, навіть гарне обличчя, тільки брезкле (В. Козаченко).

2. розм. Те саме, що вели́кий 1.

В яскраво-голубому небі пливли крупні легкі пухнасті хмари (М. Дашкієв);

Вій несе в полі крупні ягоди полуниць нового врожаю (О. Бердник);

У відчинені двері сочилася прохолода, виднівся клапоть неба з крупними літніми зорями (Ю. Хорунжий).