1. Словник української мови у 20 томах

крутивус

КРУТИ́ВУС, а, ч., розм.

Франт, чепурун із хвацько закрученими вусами; прудивус.

На підкасканих губах молодиці, які так і надили до себе крутивусів, з'являються глузи (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутивус — крути́ву́с іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. крутивус — -а, ч., розм. Джигун, чепурун із хвацько закрученими вусами; прудивус. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крутивус — ВУСА́НЬ (чоловік з вусами); ПРУДИ́ВУС (ПРУДИ́УС) розм. (з довгими пишними вусами); КРУТИ́ВУС розм. (з хвацько закрученими вусами); ВУСА́Ч рідше. Поруч з Славиком сидить її, Мар'янин батько — круглоголовий кремезний вусань (О. Словник синонімів української мови
  4. крутивус — КРУТИ́ВУ́С, а, ч., розм. Франт, чепурун із хвацько закрученими вусами; прудивус. Словник української мови в 11 томах