1. Словник української мови у 20 томах

кріпость

КРІ́ПОСТЬ, і, ж., військ., заст.

Фортеця.

Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття (І. Котляревський);

Запорожці так прямо вже відмовилися навіть і присягати царю, поки не будуть знесені всі кріпості на їх землях (Г. Хоткевич);

З кріпості над містом заграли труби, і вдарили гармати, й шал радості опанував усіх (О. Назарук);

– Народ у кріпості голодний. Довго вони не видержать (О. Довженко);

Офіцери та унтери кріпостей і редутів поводились на Запорожжі як окупанти на захопленій території (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпость — крі́пость іменник жіночого роду фортеця арх. Орфографічний словник української мови
  2. кріпость — див. укріплення Словник синонімів Вусика
  3. кріпость — -і, ж., військ., заст. Фортеця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кріпость — 1. міць, міцність, твердість, тривкість, цупкість 2. твердиня, див. фортеця Словник чужослів Павло Штепа
  5. кріпость — ФОРТЕ́ЦЯ, ЦИТАДЕ́ЛЬ, ТВЕРДИ́НЯ перев. уроч., ТВЕ́РДЖА заст., КРІ́ПОСТЬ заст. Каффа поділяється на три частини: фортецю, або цитадель, місто й передмістя (З. Словник синонімів української мови
  6. кріпость — КРІ́ПОСТЬ, і, ж., військ., заст. Фортеця. Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття (Котл., І, 1952, 215); — Народ у кріпості голодний. Довго вони не видержать (Довж., І, 1958, 248). Словник української мови в 11 томах
  7. кріпость — Кріпость, -пости ж. 1) Сила, крѣпость. Ти — Господь моєї кріпости і сили. К. Псалт. 103. 2) Крѣпость, укрѣпленіе. Дорош розміряв окопи.., бо знав і кріпості будувать. Стор. II. 55. Словник української мови Грінченка