ктитор
КТИ́ТОР, а, ч.
1. Особа, за рахунок якої побудований або прикрашений (іконами, фресками, предметами прикладного мистецтва) православний храм або монастир.
Не його рiч туди пальцi пхати. Його дiло церква. Але Кочубея послухав, бо вiн вiдомий ктитор i благодитель [благодійник] святих Божих церков (Б. Лепкий);
Вона .. з дзвінким сміхом підняла високо на простертих руках княжого первенця, Данила: – Ти будівничий міст, ктитор церков, трисвітле сонечко народу! (К. Гриневичева).
2. Церковний староста; титар.
Гетьман .. підступив до владики, поцілував хрест, прийняв від старого ктитора хліб-сіль і передав старшині (А. Чайковський);
Зі свічкою у церкві ктитор (Е. Андієвська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ктитор — Кти́тор: — основник, фундатор [XI] — церковний староста, засновник, фундатор [3] Словник з творів Івана Франка
- ктитор — Те саме, що староста церковний Словник церковно-обрядової термінології
- ктитор — -а, ч. 1》 У православній церкві – староста, вибраний приходською общиною. 2》 Особа, на кошти якої побудована або заново відбудована церква. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ктитор — Титар Словник чужослів Павло Штепа
- ктитор — кти́тор 1. церковний староста (ст) 2. фундатор, засновник (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ктитор — Засновник, покровитель монастиря, церкви; титар Словник застарілих та маловживаних слів
- ктитор — (грец.) Особа, яка виділила кошти на будівництво, ремонт або облаштування християнського храму; те саме, що і донатор. Архітектура і монументальне мистецтво