ктитор

(грец.)

Особа, яка виділила кошти на будівництво, ремонт або облаштування християнського храму; те саме, що і донатор.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ктитор — кти́тор 1. церковний староста (ст) 2. фундатор, засновник (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. ктитор — Те саме, що староста церковний Словник церковно-обрядової термінології
  3. ктитор — Титар Словник чужослів Павло Штепа
  4. ктитор — Кти́тор: — основник, фундатор [XI] — церковний староста, засновник, фундатор [3] Словник з творів Івана Франка
  5. ктитор — КТИ́ТОР, а, ч. 1. Особа, за рахунок якої побудований або прикрашений (іконами, фресками, предметами прикладного мистецтва) православний храм або монастир. Не його рiч туди пальцi пхати. Його дiло церква. Словник української мови у 20 томах
  6. ктитор — -а, ч. 1》 У православній церкві – староста, вибраний приходською общиною. 2》 Особа, на кошти якої побудована або заново відбудована церква. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ктитор — Засновник, покровитель монастиря, церкви; титар Словник застарілих та маловживаних слів