кувікало

КУВІ́КАЛО, а, с., розм.

Те саме, що свиня́.

Кувікало на всіх похрюкало (приказка);

Він же не до коней, а тільки до свиней заглядає, щоб вивезти собі якесь кувікало (М. Стельмах);

// Про живу істоту (про тварину або людину), що видає звуки, схожі на кувікання.

– Комизитися?.. Кпинити?.. Капризуля! Каргава курка! – крикнув колько Климко. – Каятимешся, Килино, каятимешся!.. – .. Кривоплече квікало-кувікало! (із журн.).