кудлатий

КУДЛА́ТИЙ, а, е.

1. Який має довгу скуйовджену шерсть, вовну; кошлатий (у 2 знач.), патлатий.

Чіпка вступив у двір. Велика чорна кудлата собака кинулась на його з-під загороди (Панас Мирний);

Дітям сняться Кудлаті білі ведмеді (І. Нехода);

3 ними було четверо курт – короткохвостих кудлатих собак темної масті (Ю. Мушкетик);

Нічна зміна – дворові кудлаті волоцюги, – давно вже вибрехавшись на місяць.., саме укладаються спати на теплі каналізаційні люки (Ю. Іздрик);

* У порівн. Прозорий вечір сліп, І ліс наїжився, мов хижий звір кудлатий (М. Рильський);

// З довгою скуйовдженою шерстю, вовною.

Він [Вовк] до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить, То біля полум'я кудлатий хвіст обтрусить (Є. Гребінка);

Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Л. Глібов);

// Зробл. із шкури з такою шерстю, вовною (про одяг, головні убори).

Оце він пішов од ставу берегами в кудлатій баранячій шапці (І. Микитенко);

Ноги блаженствують в кудлатих унтах (Л. Первомайський);

Від Купецького саду до Хрещатика промчав загін терських козаків у чорних кудлатих шапках (В. Шкляр);

// З довгим нерівним ворсом; волохатий (про тканини та вироби з них).

І кепі кудлата зимова, і пальто, перелицьоване з якогось непоганого колись краму, і штани в смужку – все носило слід чийогось .. догляду (Іван Ле);

Оленка садовила кудлатого ведмедика [іграшку] в автомобіль (С. Журахович);

* Образно. Клочилися [клубочилися] хмари, кудлатою брудною ковдрою сунулись-сунулись над містечком (А. Головко);

// у знач. ім. кудла́тий, того, ч. Про тварину з довгою скуйовдженою вовною.

На річ таку Собаці Кінь сказав: “.. Коли б я не хотів у полі працювати, Коли б я хліба не возив, То що б стеріг тоді кудлатий І що б він їв?” (Л. Глібов).

2. Який має густе розпатлане волосся на голові або обличчі; патлатий (у 1 знач.).

Отець Степан був невеликий на зріст, присадкуватий, товстенький та кудлатий: волосся на голові, на короткій бороді стирчало, неначе розпатлане вітром (І. Нечуй-Левицький);

[Хлопець:] Вона була тоді таким смішним, завжди кудлатим дівчатком (Леся Українка);

Ще донедавна з уявою про письменника, поета зв'язувався образ .. кудлатої, босякуватого вигляду особи (В. Еллан-Блакитний);

// З густим розпатланим волоссям.

До нас з усіх боків тиснуться страшні, кудлаті обличчя, блискотять ножі, револьвери... (І. Франко);

Коли я увійшов, мій приятель сидів біля столу. Він кивнув своєю кудлатою головою на канапу біля вікна (Олесь Досвітній);

– Дуже гарний острівець. – Еге ж, – згодився дід, чухаючи п'ятірнею кудлату голову (О. Бердник);

// Розпатланий, скуйовджений.

З-за верби висунулась кінська голова, а за нею зачорніла висока шапка, зачервоніло повне лице з довгими чорними кудлатими вусами (І. Нечуй-Левицький);

Зніяковівши, він сердито понурився, кудлаті брови лягли ще нижче (О. Ільченко);

Страшні чорні мадяри, .. голі по пояс, вусаті, з кудлатими животами, сиділи в тамбурі на своїх клунках (Любко Дереш);

Андреуччо задер голову до того вікна і ледве добачив у темряві здоровенного гевала з чорною кудлатою бородою (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// у знач. ім. кудла́тий, того, ч. Про людину з густим розпатланим волоссям.

– Параско, та хіба Варка Лоботрясиха вже розписалась із отим кудлатим?.. (Є. Кравченко);

Малий приплівся десь аж по другій, до того ж не сам, а ще з якимось кудлатим, казав, що то великий поет (Ю. Андрухович).

3. перен. З густими гілками, густим листям і т. ін., що нерівно стирчать.

Ой березка зелененька, та трошки кудлата; Одчинялась у моєї дівчиноньки хата (з народної пісні);

Сонце світило на їх [них] з-за Росі й пронизувало .. високий кущ очерету з кудлатими китицями (І. Нечуй-Левицький);

Гілка вишні рясна і кудлата Нову схованку закрива (Т. Масенко);

Тепер Озимок сидів унизу драбини, приставленої до горища, де кудлатою шапкою темніло сіно (М. Малиновська);

// Який має вигляд пасма або клаптів (про хмари, туман і т. ін.).

Хмара потрохи розпухає й заповнює все небо в вікні. Важка, кудлата маса погрозливо суне на місто (В. Винниченко);

За колесами закрутився кудлатий пил (М. Стельмах);

Потужно димують заводи, зробили небо кудлатим (О. Гончар).