1. Словник української мови у 20 томах

кужелити

КУЖЕ́ЛИТИ, ить, недок., розм., перев. безос.

Вихрити, мести (про вітер, завірюху й т. ін.).

Хлопець уже вирнув з перших хвиль і оглянувся. Ледве помітив, як вітер кужелив біляві кіски Ніночки над люком (Іван Ле);

Віхола не втихала. Ліс шумів, зверху кужелило (А. Хорунжий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кужелити — куже́лити дієслово недоконаного виду розм., переважно безос. Орфографічний словник української мови
  2. кужелити — див. валувати Словник синонімів Вусика
  3. кужелити — -ить, недок., розм., перев. безос. Вихрити, мести (про вітер, завірюху й т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кужелити — КУЖЕ́ЛИТИ, ить, недок., розм., перев. безос. Вихрити, мести (про вітер, завірюху й т. ін.). Вітер дедалі дужче кужелив, зриваючи невлежаний сніг (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 94); Віхола не втихала. Ліс шумів, зверху кужелило (Хор., Незакінч. політ, 1960, 77). Словник української мови в 11 томах
  5. кужелити — Куже́лити, -лю, -лиш и кужелитися, -люся, -лишся гл. Клубиться, кружиться. Дивлюсь, коли з-за садка дим кужелить, що й Боже! коли слухаю: бов, бов! Вітер кужелить. Лубен. у. Чад і дим з нори кужелиться. Полт. г. Словник української мови Грінченка