кузен
КУЗЕ́Н, а, ч.
Двоюрідний брат, а також кровний родич в одному коліні родоводу.
Поздорови від мене тіток і кузенів (Леся Українка);
– Це мiй двоюрiдний брат, – вперто повторив Коваленко. – Кузен, зрозумiло? Ми з ним з одного села (П. Загребельний);
Так і завмерли на хвильку, один навпроти одного, не кузени, не напівродичі, а два рідні брати (С. Процюк);
Мені було три роки, коли дзядзьо [дідусь] навчив мене і мого делятинського кузена кількох козацьких пісень (Т. Прохасько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кузен — кузе́н іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- кузен — Брат у перших, двоюрідний брат; кузенок. Словник синонімів Караванського
- кузен — -а, ч. Двоюрідний брат, а також взагалі родич. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кузен — (син брата) братанок, братанець, братанич, (син сестри) сестринець, сестрич Словник чужослів Павло Штепа
- кузен — кузе́н двоюрідний брат (м, ср, ст): Силько, кузен, у розщіпленій сорочці, присадкуватий і широкоплечий, нахилений низько, навколішках, однією долонею спертий на цементову гладь, на устах знерухоміла посмішка (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кузен — кузе́н (франц. cousin) двоюрідний брат. Словник іншомовних слів Мельничука
- кузен — Кузе́н, -на; -зе́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кузен — КУЗЕ́Н, а, ч., заст. Двоюрідний брат, а також взагалі родич (переважно в буржуазно-дворянському середовищі). Поздорови від мене тіток і кузенів (Л. Укр., V, 1956, 334). Словник української мови в 11 томах