1. Словник української мови у 20 томах

кузинка

КУЗИ́НКА, и, ж.

Змен.-пестл. до кузи́на.

Купували для неї ляльки й цяцьки і тітки й дядини, і дядьки й натітники, і усякі кузинки і дарували їй на іменини (І. Нечуй-Левицький);

Дора, кузинка моя, познайомилась з Манею і вже разів кілька відвідувала її (О. Кобилянська);

Вчора відвезли її малу кузинку до бабусі, дядькової матері, й вона зітхнула з полегшенням, бо мала була дуже прикрою (Г. Пагутяк);

Вiдiйшла у Всесвiт.., залишивши невимовний смуток i жаль .. наша найдорожча, незабутня, улюблена дружина, тета, кузинка i братова (О. Забужко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кузинка — Родичка [III] Словник з творів Івана Франка
  2. кузинка — (дочка брата) братаниця, братанка, (дочка сестри) сестриниця, сестринка Словник чужослів Павло Штепа
  3. кузинка — кузи́нка двоюрідна сестра (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. кузинка — КУЗИ́НКА, и, ж., заст., зах. Те саме, що кузи́на. Купували для неї ляльки й цяцьки і тітки й дядини, і дядьки й натітники, і усякі кузинки і дарували їй на іменини (Н.-Лев., IV, 1956, 228); Дора, кузинка моя, познайомилась з Манею і вже разів кілька відвідувала її (Коб., III, 1956, 55). Словник української мови в 11 томах