1. Словник української мови у 20 томах

кукання

КУ́КАННЯ, я, с., рідко.

Дія за знач. ку́кати 1–3.

Невеличка полонина .. вітала їх таємничим куканням зозулі в гущавині (І. Франко);

В лісі роздавалося кукання зозулі (Я. Галан);

В Гамбурзі висів годинник із зозулею, що вибивала години. І коли .. я чую десь кукання тієї зозулі – я здригаюсь (У. Самчук);

Зозулі, які, замість вибивати з серця черв'яків, вдалися рахувати, скільки років залишилося жити тому серцю. Кукання те було одноманітне й безжальне, і від того хотілося хоч раз злетіти (Валерій Шевчук);

Зранку – на Київ, майже весь день у потязі, у Києві ще цілий вечір, десь біля півночі – трансфер в аеропорт і там ще кукання і кукання – виліт о четвертій ранку (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кукання — ку́кання іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. кукання — -я, с., рідко. Дія за знач. кукати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кукання — КУ́КАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. ку́кати 1. Невеличка полонина.. вітала їх таємничим куканням зозулі в гущавині (Фр., III, 1950, 16); В лісі роздавалося кукання зозулі (Галан, Гори.., 1956, 80). Словник української мови в 11 томах