1. Словник української мови у 20 томах

кукнути

КУ́КНУТИ, ну, неш, док., рідко.

Однокр. до ку́кати 1.

Почув солдат зозулю – кукнула раз вона (Л. Первомайський);

– Я до Асканії взагалі солов'я не чув, – зізнався Валерик. – У школі весна було зійде і не то соловей – зозуля не кукне... (О. Гончар);

На комоді сиділо .. сіреньке мале зозуленятко. Воно два рази кукнуло і стихло, на більше у нього не хватило голосу (В. Близнець);

Із того туману кукнула тільки раз зозуля, кукнула і поперхнулася, наче щось гостре у горло їй потрапило (Валерій Шевчук);

Вже не було куди відступати. Кукнув – не задкуй (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кукнути — ку́кнути дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. кукнути — -ну, -неш, док., рідко. Однокр. до кукати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кукнути — КУ́КНУТИ, ну, неш, док., рідко. Однокр. до ку́кати 1. Почув солдат зозулю — кукнула раз вона (Перв., І, 1958, 440); — Я до Асканії взагалі солов’я не чув,— зізнався Валерик.— У школі весна було зійде і не то соловей — зозуля не кукне… (Гончар, Таврія, 1952, 250). Словник української мови в 11 томах