кулачисько

КУЛАЧИ́СЬКО, а, ч. і с.

Збільш. до кула́к 1.

Павло червоний з вилупленими палаючими очима, розмахував своїми здоровенними кулачиськами й репетував (У. Самчук);

Михайло витягнувся на ліжку. На додаток до подушки він заклав за голову свого кулачиська (І. Чендей);

Горват-Гернот здивовано нахилився до небожа, малий замахнувсь і щосили вдарив його кулачиськом по носі (І. Білик);

Я підніс йому до самих окулярів, аби він таки побачив, мій добрячий кулачисько (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me