кулачище
КУЛАЧИ́ЩЕ, а, ч. і с.
Збільш. до кула́к 1.
– Як телепне [Тарасій] по голові кулачищем (І. Нечуй-Левицький);
Гей, як Біда теє вчула, Кулачищем замахнула (І. Франко);
Два бандити навалились на нього, наносячи удари здоровенними кулачищами (І. Цюпа);
Пан Мартин уперіщив кулачищами по траві так, що аж берег здригнувся (В. Малик);
Бардадим підніс мені до носа свій кулачище. Але я спокійно одвів його від свого носа. Чого мені боятися? (В. Нестайко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кулачище — кулачи́ще іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кулачище — -а, ч. і с. Збільш. до кулак 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кулачище — КУЛАЧИ́ЩЕ, а, ч. і с. Збільш. до кула́к 1. — Як телепне [Тарасій] по голові кулачищем (Н.-Лев., III, 1956, 397); Гей, як Біда теє вчула, Кулачищем замахнула (Фр., X, 1954, 135); Два бандити навалились на нього, наносячи удари здоровенними кулачищами (Цю-па, Три явори, 1958, 35). Словник української мови в 11 томах