кулешик
КУЛЕ́ШИК, у, ч.
Зменш.-пестл. до кулі́ш.
Поодаль був малий Телешик, Він плакав і лигав кулешик (І. Котляревський);
Ось сонечко зайде, пан пустить маму додому кулешику варити, Тарасика годувати (С. Васильченко);
Кулешик – як амброзія. Хоч би й самому цезареві (Н. Королева);
– А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав Бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Григорій Тютюнник);
– Дядьку Миколо, може, ви хліба з'їсте? – підніс йому шматок. – А завтра я кулешику зварю (К. Гриб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кулешик — куле́шик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кулешик — -у, ч. Зменш.-пестл. до куліш. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кулешик — КУЛЕ́ШИК, у, ч. Зменш.-пестл. до кулі́ш. Поодаль був малий Телешик, Він плакав і лигав кулешик (Котл., І, 1952, 212); — А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Тют., Вир, 1960, 81). Словник української мови в 11 томах