кульбачний
КУЛЬБА́ЧНИЙ, а, е, заст.
Прикм. до кульба́ка.
Трупи одривали од куп баграми й волокли, приторочуючи по два, по три до кульбачних стремен (Ю. Мушкетик);
Пару волів запрягали в нашийне ярмо двох видів: кульбачне (без підшийної планки) і загальноукраїнське (зі снозами і прямою суцільною підшийною планкою) (з наук.-попул. літ.);
// Який сидить у сідлі.
Кульбачні воїни.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кульбачний — кульба́чний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- кульбачний — -а, -е, заст. Стос. до кульбаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кульбачний — КУЛЬБА́ЧНИЙ, а, е, заст. Стос. до кульбаки. Словник української мови в 11 томах
- кульбачний — Кульба́чний, -а, -е Сѣдельный. Словник української мови Грінченка