1. Словник української мови у 20 томах

кульбачник

КУЛЬБА́ЧНИК, а, ч., заст.

Ремісник, що виготовляє сідла; сідляр.

– Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам. – А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум'якам (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кульбачник — кульба́чник іменник чоловічого роду, істота сідляр рідко Орфографічний словник української мови
  2. кульбачник — -а, ч., заст. Сідляр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кульбачник — КУЛЬБА́ЧНИК, а, ч., заст. Сідляр. — Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам.— А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум’якам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 175). Словник української мови в 11 томах
  4. кульбачник — Кульба́чник, -ка м. Сѣдельникъ, сѣдельный мастеръ. Желех. Словник української мови Грінченка