кульбачник
кульба́чник
іменник чоловічого роду, істота
сідляр
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кульбачник — -а, ч., заст. Сідляр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кульбачник — КУЛЬБА́ЧНИК, а, ч., заст. Ремісник, що виготовляє сідла; сідляр. – Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам. – А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум'якам (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- кульбачник — КУЛЬБА́ЧНИК, а, ч., заст. Сідляр. — Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам.— А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум’якам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 175). Словник української мови в 11 томах
- кульбачник — Кульба́чник, -ка м. Сѣдельникъ, сѣдельный мастеръ. Желех. Словник української мови Грінченка