1. Словник української мови у 20 томах

культпрацівник

КУЛЬТПРАЦІВНИ́К, а́, ч.

Той, хто відає культурно-масовою роботою (в якій-небудь організації, установі і т. ін.).

– А як ліпше робити, – безжально запитала Варвара, виводячи культпрацівника на слизьке, – чи випоювати теля з вимені, чи годувати його молоком з рук?! (І. Волошин);

Скоро культпрацівники на роботу будуть влаштовуватися на конкурсній основі та за контрактом (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. культпрацівник — культпрацівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. культпрацівник — -а, ч. Той, хто відає культурно- масовою роботою (в якій-небудь організації, установі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. культпрацівник — КУЛЬТПРАЦІВНИ́К, а, ч. Той, хто відає культурно-масовою роботою (в якій-небудь організації, установі тощо). Сільські вчителі, лікарі, агрономи, культпрацівники несуть у колгосп свої знання, досвід, культуру (Тич., III, 1957, 304). Словник української мови в 11 томах