куліш

КУЛІ́Ш, лешу́, ч.

Густа юшка (перев. з пшона).

Іваниха не відповіла, – не хотіла вже заводитись, – і почала розпалювати в печі та приставляти куліш (Леся Українка);

В перший вечір сів [Олексій] з нами всіма за стіл вечеряти, не погребував пшоняним кулешем, який зварила в печі мати (І. Цюпа);

Біля печі гнулася молодиця – варила куліш на вечерю (Ю. Мушкетик);

Знятий уже з вогнища, парував у великому казані куліш (В. Нестайко);

– Диви, що воно виходить – чи то куліш, чи то із риби шарпанина... Нічого, смачно (Ю. Логвин);

* У порівн. Спів був такий же рідкий, як той куліш, що нам варили, але се їх не спиняло (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Куліш — Кулі́ш прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. куліш — [кул’іш] -леишу, -леишем, м. (на) -леиш'і, р. мн. -леиш'іў Орфоепічний словник української мови
  3. куліш — -лешу, ч. Густий суп (здебільшого з пшона). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куліш — Пшоняна страва в укр. кухні, яку готують на м'ясній юшці або на воді, готовий к. затирають салом із цибулею і часником, смачним вважають густий к. Універсальний словник-енциклопедія
  5. Куліш — див. Куліш, Пантелеймон Олександрович Філософський енциклопедичний словник
  6. Куліш — Кулі́ш, -ліша́, -ліше́ві, -ше́м (пр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. куліш — КУЛІ́Ш, лешу́, ч. Густий суп (звичайно з пшона). Густенька каша, Та каша, бачте, та не наша, А наш несолоний куліш — Як знаєш, так його і їж (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  8. куліш — Куліш, -шу м. Жидкая каша. Чуб. VII. 439. Хоч куліш, та з перцем. Ном. № 5072. Тут з салом галушки лигали, лемішку і куліш глитали. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка