1. Словник української мови у 20 томах

кумедно

КУМЕ́ДНО.

Присл. до куме́дний.

Всі вибухнули голосним реготом, так кумедно вертівся та перекривлювався дротар [артист цирку] (І. Франко);

Тихо пішов [Остап] обніжком, як чорногуз, кумедно широко ступаючи (А. Головко);

Він стояв і дивився мені в очі, кумедно посміхаючись (М. Чабанівський);

Павло на ходу щось палко говорив i розмахував руками, Олекса ж наздоганяв його широкими кроками, i збоку вони досить кумедно виглядали: один – високий, розмашистий, другий – куций, прудкий i напружений, як тятива (Р. Андріяшик);

Радченко має стати за рефлектора, що освiтлюватиме його, Костеву, нацiональну сторону. Це кумедно, дивно й смiшно, але це – так (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумедно — куме́дно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. кумедно — розм. Присл. до кумедний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кумедно — КУМЕ́ДНО, розм. Присл. до куме́дний. Всі вибухнули голосним реготом, так кумедно вертівся та перекривлювався дротар [артист цирку] (Фр. Словник української мови в 11 томах
  4. кумедно — Кумедно нар. 1) Смѣшно. Та кумедно ж і грається він з ляхами — неначе кіт з мишою. Стор. МПр. 126. 2) Странно. Словник української мови Грінченка