кумекати

КУМЕ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

Розбиратися в чому-небудь; розуміти (у 1, 4, 6 знач.), тямити (у 1 знач.).

– Треба, мій пане, кумекати щось у політиці, коли у вас голова, не гарбуз (П. Козланюк);

Купріян кумекав, що машини приносять більше користі, ніж живі руки (Григорій Тютюнник);

Я сам торговець, .. через що трохи в тому ділі кумекаю (Валерій Шевчук);

// Міркувати про що-небудь.

Він .. купить [Сидорці] підручники за п'ятий клас і багато зошитів. Нехай кумекає над ними та добре вчиться (О. Гуреїв);

– Раз є кому читати, значить треба, щоб було що читати. Правильно я кумекаю? (П. Загребельний);

Малий кумекав. Несправедлива насмішка – мінус. Синець – мінус .. Бився – плюс (Люко Дашвар);

Видрукували [маніфест] без його відома, бо він уже зовсім не годний кумекати (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

// що, по якому. Розуміти, знати яку-небудь мову.

В Чурук-Су ніхто не знає ніякої іншої мови, крім своєї, хіба Гасан, що метикує по-арабському, та Ахмет, що трохи кумекає по-китайському (Олесь Досвітній);

Обійдемося без терджумана [перекладача]. Він уже кумекає по-нашому (В. Малик);

Чорнявій Вероніці з Чехії взагалі дістався якийсь похмурий бармаглот [вигадувач, перекручувач слів], який ледве-ледве кумекав англійською (М. Андрусяк);

А ще ті книжки – сидить, шось там по-іспанськи кумекає, все про якихось індіянців (Любко Дереш).