кумики
КУМИ́КИ, ів, мн. (одн. куми́к, а, ч.; куми́чка, и, ж.).
Тюркська народність, що населяє Кумицьку рівнину на півночі Дагестану і південного Тереку та терени над Каспійським морем.
Дагестанські племена (аварці, кумики, лаки, лезгини, тати, даргинці та ін.) були аборигенами Кавказу і жили там ще кілька тисячоліть тому (І. Дзюба);
Сучасні потомки тюрків: казахи, узбеки, татари, каракалпаки, башкири, ногайці, балкарці, карачаївці, кумики, турки та ін. (В. Чемерис);
Здійснюючи набіги на турків, татар, кумиків, черкесів тощо, донці забирали в полон велику кількість жінок (з наук. літ.);
Кумики сповідують “народний” іслам, що містить обряди з доісламських часів (з наук.-попул. літ.);
У Золотоординський період частина предків кумиків і кримців проживала поряд у місцевості Татартуп (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- кумики — -ів, мн. (одн. кумик, -а, ч.; кумичка, -и, ж.). Одна з тюркських народностей, що є частиною населення Дагестану. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумики — КУМИ́КИ, ів, мн. (одн. куми́к, а, ч.; куми́чка, и, ж.). Одна з тюркських народностей, що є частиною населення Дагестанської АРСР. Словник української мови в 11 томах